Спорт новости в Одессы
Ще 15 років тому на місці оази, створеної руками невтомної родини Федора та Алли Черногузів у селі Погреби колишнього Глобинського, а тепер Кременчуцького району на Полтавщині, був смітник. Він — юрист, вона — вчителька математики з Києва — вирішили перебратися на прабатьківщину жінки, щоб мати більше простору для втілення своїх ідей. Дачна ділянка під Києвом стала їм замалою після того, як Алла захопилася селекцією ірисів. Нині цим прекрасним квітам відведено чільне місце на 25 сотках обійстя. Їх близько 600 сортів! Приблизно стільки ж, як у Національному ботанічному саду імені М.М. Гришка НАН України, де щороку влаштовують Всеукраїнську виставку борідкових ірисів, на яку з’їжджаються колекціонери й селекціонери з усієї України.
Низькорослі й високорослі рослини займають окремі ділянки, а також натикані на кожному вільному клаптику землі. Найбільша ж плантація, куди пані Алла не допускає практично нікого, має наукове призначення. На ній вона висаджує гібриди, які в ході багаторічних схрещень стають новими сортами. Загалом на її рахунку понад 200 нових сортів різних класів, зареєстрованих Американською спілкою ірисів.
Алла Черногуз — одна із кращих оригінаторів ірисів України, співзасновниця першої громадської організації квітникарів «Українська Спілка Ірису». Серед виведених нею сортів — справжні шедеври світового рівня, що відзначені високими нагородами. Вона працює над удосконаленням «Високих борідкових», «Карликових борідкових» та ірисів «Спуріа» — екзотичної для України культури. У неї є сіянці, яким уже по 12 років, але вона ще не реєструє їх, бо хоче добитися кращого результату.
«Танго журавлів» і «Вино Розлуки»
— Обережно, не зачепіть коробочку! — попереджує Алла Михайлівна. Вона робить виняток для кореспондента «ФАКТІВ», запрошуючи до своєї лабораторії. — Я нею дорожу, як зіницею ока. Не дай Бог збити її. Втратиться рік, два, п'ять, а то й узагалі втратиться сорт. У цій коробочці знаходяться насінини від схрещення. Коли іриси зацвітають, я ходжу між ними з пінцетом — тичинки з приймочками поєдную. Таким чином добиваюся чогось унікального. Кожне із зерняток у цих коробочках, які утворюються після завершення сезону цвітіння, проростаючи, несе свій особливий ген, що впливає на колірну гаму, розмір квітки. Але наперед цього не можна передбачити. Лише через три роки сіянець дасть квітку, і я придивлятимуся до неї ще років п'ять, аби відбирати кращі, оригінальні, щоб далі удосконалювати. Створення нового сорту займає років десять.
ВІДЕО ДНЯ
Ті самі коробочки, якими так дорожить селекціонерка
Помічаю на окремих стеблах тоненькі стрічки голубого й червоного кольорів. Виявляється, пані Алла голубим кольором помічає, який сіянець викинути, бо він не вартий розмноження, а червоним — той, який може стати «будівельним матеріалом» для нового сорту. Поки сорт формується, вона скрупульозно веде його родовід. Чим різноманітніші сіянці з однієї комбінації, тим цікавіша робота в селекціонера, бо є з чого вибирати краще.
РЕКЛАМА
Алла Черногуз зосередилась над створенням сортів космічного покоління.
— Тип ірисів з просторовим видовженням борідок (петалоїдів або ріжків) у світі заведено називати сортом космічного покоління, — пояснює господарка унікальної плантації. — Далеко не кожна квітка ірису має таку борідку, що, по суті, являє собою додаткову маленьку кучеряву квіточку. Вперше такі сорти почали з'являтися в каталогах американських оригінаторів у кінці минулого століття. Потім провідним напрямком селекції стали сорти з мереживними і сильно гофрованими квітками. Але сьогодні на піку популярності у світі знову «космос». Найвідоміший і найупізнаваніший космічний сорт у моїй селекції — «Танго Журавлів»: ніжний, персиково-рожевий, з величезними гофрованими петалоїдами. Відрізняється потужним струнким стеблом, на якому квітки, розкриваючись, не перекривають одна одну.
Космічний сорт «Танго Журавлів»
РЕКЛАМА
«Ріжки» — довші або коротші — мають сорти «Гуцулка Ксеня» (з ніжно-рожевими квітками), «Сестра Либідь» (з перлинно-рожевими), «Любава» (з оливково-медовими), «Росава» (з теракотово-жовтими), «Вино Розлуки» (з темно-бордовими), «Степан Гіга» (з синьо-блакитними), «Козацький Спис» (з вишуканими оксамитово-шоколадними), «Соломія Крушельницька» (з соковито фіалковим)…
Інший важливий напрямок діяльності оригінаторки з Погребів — селекція ірисів «Спуріа», якою ніхто в Україні більше не займається. Батьківщиною спурій вважають степові райони Південної Азії, де вони часто зустрічаються в дикій природі. Порівняно з культурою борідкових культура цього ірису дуже молода. Це улюблені півники (така українська ботанічна назва ірисів) пані Алли. Вона зареєструвала вже близько 30 своїх сортів і кожним з них пишається. Основні ознаки спурії — вузьке довге листя, особлива пляма-сигнал жовтого кольору замість борідки, а також стрункий, стрілоподібний квітконос, тому вони гарно виглядають у букетах. До того ж цвітуть пізніше борідкових, чим продовжують ірисовий сезон.
Алла Черногуз біля плантації півників сорту «Спуріа»
Один з останніх зареєстрований Аллою Черногуз сорт з цієї серії має назву «UNIVER». Вона назвала так його на честь Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка, який закінчила.
РЕКЛАМА
Оскільки ірисів червоного кольору не існує, селекціонерка, щоб добитися схожості з кольором головного корпусу найпрестижнішого вишу України, зупинилася на дуже темному пурпурово-коричневому. Фоли (нижні пелюстки) «Універу» вишнево-пурпурові, густо помережані темно-пурпуровими жилками, що утворюють по краю суцільну облямівку. Сорт вирізняється тривалим цвітінням і великими квітами.
Сорт «Універ» вирізняється тривалим цвітінням і великими квітами
Мав з’явитись «Василь Зінкевич»: особливості реєстрації сортів на честь відомих людей
— Придумати назву новому сорту для мене велика проблема, — зізнається оригінаторка ірисів. — На моїй експериментальній ділянці росте штук п’ять гібридних сіянців, які можна вже реєструвати, проте ще не маю для них назви… Один з них, найкрупніший, син пропонує назвати «КолОссом».
— У вас є ціла серія ірисів, названа в честь видатних українців…
— Найперше з’явився сорт «Раїса Кириченко», йому вже років п’ятнадцять. Я давня прихильниця таланту артистки, своєї землячки, яка жила неподалік, у Корещині. Найбільше вона запам’яталась мені в яскраво-бордовому сценічному вбранні з білими рукавами. На такі кольори я й орієнтувалась, виводячи сорт. Загалом у мене Раїсі Кириченко присвячено аж три сорти ірисів. Ще є «Берегиня» й «Чураївна». Всі — Високі борідкові.
Сорт «Раїса Кириченко»
— Чоловік Раїси Панасівни, Микола Михайлович, царство небесне, із задоволенням дав дозвіл на реєстрацію цих сортів, висадив їх на своєму подвір’ї в Корещині, де тепер діє музей-садиба «Мамина вишня», — продовжує селекціонерка. — За правилами, без дозволу людини, в честь якої названо сорт, або її родичів, якщо вона вже померла, реєстрація неможлива.
Іриси сорту «Раїса Кириченко»
До речі, в мене довго ріс дуже гарний сіянець, який я хотіла назвати «Василь Зінкевич». На жаль, так і не отримала погодження від артиста, хоч як до нього не добивалась. Всім відомо, що він веде доволі закритий спосіб життя.
Зате із Зінкевичем я пов'язала недавно створений дуже гарний сорт «Величава Княгиня». Це слова з його пісні «Моя Україна». А цвіте він темно-рожево-фіолетово-пурпуровим.
Сорт «Величава Княгиня»
Працюючи над сортом, присвяченим ще одному своєму землякові, композитору Олександру Білашу, я бачила у своїй уяві сивочолого чоловіка з пишною шевелюрою. Добилась білого кольору квітки з синьою каймою. Мені дуже хотілося, щоб Олеся, донька композитора, висадила його біля літературно-меморіального музею Олександра Білаша у Градизьку, звідки він родом. Вона дослухалась до мого побажання.
А з сортом, присвяченим покійному Семену Антонцю — відомому аграрію з Шишаччини, науковцю, двічі Герою України — було по-іншому. В ньому переважає бузковий колір, який вважається символом Космосу, звідки Земля, на якій усе життя працював знаний хлібороб, отримує енергію…
Ірис «Космічний менталіст»
Назви «Соломія Крушельницька, «Павло Дворський», «Степан Гіга» — це все про наших талановитих українців й про розширення асортименту ірисів української селекції. Все це наше, українське, надбання.
— Важко зареєструвати сорт?
— Дорого. Реєстрація одного коштує 15 доларів, а в мене їх вже пару сотень. Загалом сорт вважається сортом, коли він інтродукований, тобто коли його починають вирощувати в інших садах.
— Це ваш бізнес?
— Селекція і бізнес — речі несумісні. Я працюю над розширенням сортів української селекції й переконана, що вітчизняні сорти ірисів не гірші, а то й кращі за закордонні. До того це величезне моральне задоволення — споглядати красу природи, цілувати кожну квіточку…
Спеціально не даю розростатися кущам, бо мені потрібна земля для наукових експериментів. У мене один скромний кущ — це окремий сорт. Те, що мені не цікавить, просто викопую й розсилаю охочим для озеленення. Правда, чоловік іще часто висаджує те все біля річки, де воно продовжує квітувати…
Ірис «Спуріа Фенікс»
— Іриси не перероджуються?
— Ні, але якщо їх довго не пересаджувати, то квіти почнуть дрібніти, втрачатимуть красу.
Знаменита «Рожева Амена» не прижилась, зате знайшлась умовно чорна «Спуріа»
На календарі — майже кінець червня й сезон ірисів уже закінчився. Та на ділянках Алли Черногуз деякі все ще продовжують квітувати. До речі, найпізніший сорт, нещодавно зареєстрований оригінаторкою, називається «Поцілунок Червня». Він має світло-лавандовий колір та плечі кольору засмаги і ніжний аромат.
— Я дуже задоволена нинішнім сезоном. В цьому році цвіло багато якісних сіянців, — каже господиня, демонструючи мені свою колекцію, по ходу зриваючи сухі квітконоси.
На ділянках Алли Черногуз деякі сорти ірисів продовжують квітувати до кінця червня
— Не люблю засохлих квітів, до того ж вони закривають кущі, — пояснює селекціонерка. — А ось листя стоятиме зеленим до перших заморозків. Після того зрізаю їх на висоті приблизно десять сантиметрів від кореневища. Дехто зрізає одразу, як тільки відцвітають. Але це неправильно, бо листя забезпечує харчування кореневищу. Залишати його на зиму не рекомендую, оскільки в ньому ховаються всілякі шкідники, що під’їдають рослини. Тоді недосвідчені квітникарі всю весну «шпигують» півники різноманітною хімією й діляться власним «досвідом» у соцмережах.
— А як ви доглядаєте за своїми квітами?
— Ті, хто робить бізнес на ірисах, їх без кінця поливають якимись стимуляторами, щоб рослини утворювали додаткові бруньки, щоб більше було поділок. Я цим не займаюся і вважаю, що півники мають рости самі по собі. Посадив — і забув. І ніякого сусідства інших рослин вони не повинні боятися.
Але їм треба достатньо сонця, щоб вони рясно цвіли. Борідкові іриси люблять нейтральні або злегка лужні ґрунти. Дуже важливо, щоб ґрунт добре відводив воду, бо застій води їм шкодить. А ось у період бутонізації вони потребують помірного поливу.
Я вручну видаляю бур’яни, не даючи їм вирости, і вчасно виламую стрілки (квітконоси), щоб вони не гнили.
З другої половини квітня, як тільки півники починають розквітати, й до середини червня я щодня з ранку й до вечора біля своїх квітів. Стомлююсь, звичайно. Але це моє життя.
На 25 сотках обійстя Алли Черногуз близько 600 сортів ірисів
Звертаю увагу на те, що на багатьох кущах причеплені бирки з назвами сорту.
— Це щоб не помилитись, — усміхається пані Алла. — Якщо людина замовить в мене конкретний сорт, а я випадково відправлю їй інший, то це ж буде несерйозно…
У мене є поціновувачі у Франції, Литві. До речі, завдяки одному колекціонеру з Литви я знайшла у себе «Спурію» з умовно чорними квітами. Вважала, що втратила цей гібрид, але чоловік щороку мені нагадував про нього, і я його віднайшла. Це сорт «Олександр Бондар», що був зареєстрований кілька років тому, але помилково видалений мною й висаджений за паркан…
«З другої половини квітня, як тільки півники починають розквітати, й до середини червня я щодня з ранку й до вечора біля своїх квітів», — каже Алла Черногуз
— А які країни світу є країнами ірисів?
— Австралія, США, Україна, росія. Вважається, що найкрасивіші сорти вивів відомий селекціонер й оригінатор австралієць Баррі Блайз. Багато років він працював над створенням гібридів з типом квітки «Рожева Амена», у якої верх (стандарти) був би чисто білий, а низ (фоли) — насичено рожевий. В ході селекції попутно зареєстрував кілька сортів. Зрештою, подарував перспективні сіянці американським колегам, які продовжили експерименти над сортом. І ось нещодавно в каталозі відомого американського оригінатора ірисів Томаса Джонсона був представлений саме такий сорт. На фото він мені дуже сподобався і я не пошкодувала 90 доларів, щоб придбати для себе кореневище. Пошкодувала потім, бо в мене не склалися з ним стосунки. Загалом сорти Блайза, так само як і деякі американські, в Україні ростуть погано: може зацвісти, а потім рік або два не квітувати чи взагалі пропасти. У мене першого року він не зацвів, а тоді підгнив. Я його викопала й посадила у вазон. Уже третій рік, а квітів нема…
Хоча інші гібриди з американських садів прекрасно почуваються у Погребах. «Луізіанські», наприклад. Я їх дуже люблю. Один з них виведений мною.
Є також японські водолюбні сорти — ростуть у горщиках з водою.
Півники скрізь: і в книзі, й у музеї
Учителем Алли Черногуз був столичний художник-графік, основоположник популярної селекції карликових ірисів в Україні Борис Миколайович Правдивий. Працювати над ними він почав близько тридцяти років тому. Переваги «карликів» у тому, що вони швидко розростаються, дуже мальовничі, рано і рясно починають квітувати, практично не хворіють.
Не так давно почали з'являтися і «карлики» з космічного покоління. Серед них два сорти учениці Бориса Михайловича: яскраво-жовтий «Дударик» і «Колискова Для Ельфів» також жовтого кольору з цьогорічної інтродукції.
Втім, розповідати про квіти, виплекані Аллою Черногуз завдяки великій любові й титанічній праці, можна дуже довго. Простіше зайти в Гугл і подивитися фото й опис створених нею неповторних сортів ірисів, що символізують мудрість, надію, віру, натхнення й асоціюються у різних культурах з чистотою, духовністю, мужністю та захистом. До речі, зовсім недавно, у квітні, Алла Михайлівна видала монографічну книгу «Плекаю квітку ірису», в якій зібрані всі її здобутки як селекціонера протягом останніх 20 років. Опис цих досягнень з чудовими ілюстраціями заледве умістився на 452 сторінках. Жаль, тираж солідної книги дуже мізерний — усього 100 примірників.
В книзі «Плекаю квітку ірису» Алла Чорногуз описала здобутки своєї селекційної роботи
Шкода, але жоден ботанічний сад України не має у своїх колекціях вітчизняних ірисів сортів, виведених Аллою Черногуз. Вони не звертаються до неї з таким проханням, а вона не хоче нав’язуватися зі своїми пропозиціями.
Тим часом в окремо збудованому приміщенні на власному домоволодінні за підтримки родини та друзів жінка створила єдиний в Україні Музей ірисів. Він невеликий, але в ньому так багато цікавих експонатів, що просто пробігтися поглядом по них не вдасться. Щось із них вона сама купувала, щось їй дарували. Є речі, переслані з Японії та зі США. Обов’язково на кожній — півники. На вишитих і намальованих картинах, на картині з граніту, на подушках, шкарпетках, наплічнику, посуді, хустках, свічках…
Півники зображені на кожному експонаті музею
— Що стало поштовхом до вашого захоплення? — запитую насамкінець Аллу Михайлівну.
— Якщо говорити про музейну колекцію, то її перший експонат — столовий сервіз з фіолетовими півниками — ми з чоловіком придбали на початку 2000-х років у Дарницькому універмазі в Києві, коли я ще захоплювалась вирощуванням на дачі гладіолусів. Та згодом мої гладіолуси замерзли. А тоді якось ми з маленьким сином поверталися з Погребів додому й по дорозі я купила в однієї бабусі останній букет ірисів. Вони мене привабили незвичним кольором — жовтими стандартами і коричневими фолами. Вони так довго стояли у вазі, аж поки всі квіти не розкрились. І ось тоді я відчула, що хочу посадити іриси на своїй ділянці…
Раніше «ФАКТИ» розповідали про фермера з Ролтавщини, який додглядає за найбільшою в Україні долиною червонокнижних шафранів.
Фото автора та надані Аллою Черногуз
SEO продвижение в Одессе
